Територіальні органи ДФС
у Кіровоградській області

Офіційний портал
Авторизація
Невірна адреса, або пароль
Email:
Пароль:

Якщо Ви бажаєте отримувати новини на email і т.д. - Зареєструйтеся

Опитування
Який із запропонованих нових наборів даних у формі відкритих даних Ви вважаєте є найбільш пріоритетним

Пройшла інтернет-конференція на тему: „Порядок декларування доходів громадян, отриманих у 2018 році”

25.03.2019

20 березня 2019 року відбулася інтернет-конференція із в.о. начальника управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Кіровоградській області Грущаком Романом Леонідовичем щодо порядку декларування доходів громадян, отриманих у 2018 році. Пропонуємо для ознайомлення питання, що надійшли, та відповіді на них. 

Питання 1. Доброго дня! Підкажіть, за якою податковою адресою повинна подавати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи та сплачувати ПДФО фізична особа, якщо вона зареєстрована (прописана) в одному місці, а дохід отримує в іншому?

Відповідь:Доброго дня! Платник податків, який відповідно до норм чинного законодавства зобов’язаний (має право) надати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи, але на той час проживає не за місцем реєстрації (прописки), а в іншому місці, то він має подати декларацію до контролюючого органу за податковою адресою, тобто за місцем реєстрації згідно з паспортними даними).

Так, відповідно до ст. 67 Конституції України від 28 червня 1996 року кожен громадянин зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом. 


Згідно із ст. 29 Цивільного кодексу України від 16.01.03 № 435-IV із змінами та доповненнями, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. 

Крім того, згідно із п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) податкова декларація подається за звітний період в установлені ПКУ строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до п. 45.1 ст. 45 ПКУ платник податків – фізична особа зобов’язаний визначити свою податкову адресу.

Податковою адресою платника податків – фізичною особою визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків в контролюючому органі. 

Платник податків – фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Згідно із п. 179.7 ст. 179 ПКУ сума податкових зобов’язань, донарахована контролюючим органом сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені ПКУ.

Враховуючи вищевикладене, платник податків, який відповідно до норм чинного законодавства зобов’язаний (має право) надати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи, але на той час проживає не за місцем реєстрації (прописки), а в іншому місці, то він має подати декларацію до контролюючого органу за податковою адресою, тобто за місцем реєстрації згідно з паспортними даними.

Питання 2. Вітаю! У мене така ситуація: після подання декларації про майновий стан і доходи для реалізації права на податкову знижку, я виявила документально підтверджені суми, що не були враховані при поданні. Чи маю я право подати уточнюючу декларацію для реалізації свого права на податкову знижку?

 Відповідь:

Якщо були виявлені документально підтверджені суми, що не були враховані при поданні річної податкової декларації, для реалізації свого права на податкову знижку платник податку може подати уточнюючу декларацію до 31 грудня включно наступного за звітним податкового року, оскільки право на податкову знижку надається лише за наслідками звітного податкового року.

Так, відповідно до п.п. 166.1.1 п. 166.1 ст. 166 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями (далі - ПКУ) платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року.

Підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року (п.п. 166.1.2 п. 166.1 ст. 166 ПКУ).

Якщо платник податку не скористався правом на нарахування податкової знижки за наслідками звітного податкового року, таке право на наступні податкові роки не переноситься (п.п. 166.4.3 п. 166.4 ст. 166 ПКУ).

Отже, якщо були виявлені документально підтверджені суми, що не були враховані при поданні річної податкової декларації, для реалізації свого права на податкову знижку платник податку може подати уточнюючу декларацію до 31 грудня включно наступного за звітним податкового року, оскільки право на податкову знижку надається лише за наслідками звітного податкового року.

Питання 3. Яким чином у декларації про майновий стан і доходи вказуються доходи, отримані у вигляді процентів нарахованих на поточний (депозитний) рахунок у банківській установі, дивідендів?

Відповідь: Відповідно до п.п. 10 п. 2 розд. IІІ Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859 із змінами та доповненнями, у рядку 10.9 розд. ІІ «Доходи, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу» декларації про майновий стан і доходи (далі – Декларація) вказується загальна сума інших оподатковуваних доходів, не зазначених у попередніх рядках Декларації, у тому числі дохід, отриманий платником податку як додаткове благо згідно з п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) (крім випадків, передбачених ст. 165 ПКУ).

У графах 3 – 7 рядка 10.9 Декларації вказуються значення сум річного оподатковуваного доходу, які не зазначені у попередніх рядках Декларації, а також суми податку на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) та військового збору, утриманих (сплачених) податковим агентом, та суми ПДФО та військового збору , що підлягають сплаті до бюджету самостійно платником податку за результатами звітного (податкового) року.

У графах 3 – 7 рядка 10.9.1 Декларації вказуються значення суми доходу, отриманого у вигляді додаткового блага відповідно до абзаців другого та третього п.п. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ за кредитом, що отриманий на придбання житла (іпотечний кредит), а також суми ПДФО та військового збору, утриманих (сплачених) податковим агентом, та суми ПДФО та військового збору, що підлягають сплаті до бюджету самостійно платником податку за результатами звітного (податкового) року.

Для розстрочення такої суми податку платник податку разом із Декларацією подає до контролюючого органу заяву у довільній формі, що містить фактичні дані про суму прощеного (анульованого) кредитором боргу (кредиту та/або відсотків), підтверджену відповідними документами кредитора, та коротке пояснення обставин, що призвели до виникнення необхідності здійснення розстрочення задекларованої суми податкового зобов’язання.

Питання 4. Добрий день! Як оподатковується передача автомобіля фізичною особою іншій фізичній особі за довіреністю?

Відповідь:    Оскільки за фактом нотаріального посвідчення договору доручення права користування чи розпорядження рухомим майном не відбувається перехід власності на об’єкт від довірителя до повіреного, то не має обставин для оподаткування при передачі рухомого майна.

Однак, у разі відчуження рухомого майна повіреною особою (відбувається перехід права власності) оподаткування доходу, отриманого довірителем від такого відчуження, здійснюється у порядку, визначеному ст. 173 Податкового кодексу України. 

Відповідно до ст. 1000 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV із змінами та доповненнями (далі – ЦКУ), за договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки довірителя. 

Тобто, безпосередньо за фактом нотаріального посвідчення договору доручення, наприклад, права користування чи розпорядження рухомим майном, не відбувається перехід права власності на об’єкт від повіреного до довірителя та не виникає обставин для оподаткування (немає об’єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб). У разі передачі права користування та розпорядження майном фізичною особою - власником майна (довірителем) на підставі доручення іншій особі право власності на майно залишається незмінним, тобто не здійснюється відчуження майна, і право розпорядження власністю залишається за довірителем - власником. Для того щоб відбулася зміна власності, необхідною умовою є вчинення обумовленого правочину повіреною особою відповідно до змісту доручення чи змісту договору довіреності (ст. 1003 ЦКУ).

Таким чином, оскільки за фактом нотаріального посвідчення договору доручення права користування чи розпорядження рухомим майном не відбувається перехід власності на об’єкт від довірителя до повіреного, то не має обставин для оподаткування при передачі рухомого майна.

Однак, у разі відчуження рухомого майна повіреною особою (відбувається перехід права власності) оподаткування доходу, отриманого довірителем від такого відчуження здійснюється у порядку, визначеному ст. 173 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Питання 5. Чи виникає об’єкт оподаткування у фізичної особи при повторному продажу нерухомого майна в звітному році, якщо після першого продажу такого майна в цьому ж році договір на продане нерухоме майно було анульовано?

Відповідь:якщо фізичною особою було продано нерухоме майно, зазначене у п. 172.1 ст.172 Податкового кодексу України, а в подальшому даний договір продажу анульовано та те ж саме нерухоме майно продано повторно, тобто здійснено продаж одного об’єкта, то дохід з даного продажу не оподатковується, якщо таке майно перебуває у власності платника податку понад три роки. У разі якщо таке нерухоме майно перебуває у власності платника податку менше трьох років, то дохід від продажу підлягає оподаткуванню за ставкою в розмірі 5% від вартості такого об’єкта нерухомого майна.

Так, оподаткування операцій з продажу об’єктів нерухомого майна регламентується ст. 172 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі - ПКУ).

Згідно з п.172.1 ст.172 ПКУ дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об’єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.

Дохід від відчуження господарсько-побутових споруд, що розташовані на одній ділянці з житловим або садовим (дачним) будинком та продаються разом з ним, для цілей оподаткування окремо не визначається. 

Відповідно до п.172.2 ст.172 ПКУ дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об’єктів нерухомості, зазначених у пункті 172.1 цієї статті, або від продажу об’єкта нерухомості, не зазначеного в пункті 172.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу (5%). 

Питання 6. Яким документом мені підтвердити суму сплачених відсотків по іпотечному житловому кредиту, якщо я маю квитанції, у яких зазначено однією сумою сплачений основний платіж та відсотки (ануїтетні платежі)?

Відповідь:якщо умовами кредитного договору передбачено погашення кредиту шляхом ануїтетних платежів і у платіжному або розрахунковому документі зазначається лише загальна сума виплат без розбивки на проценти і основну суму боргу, то у платника податку відсутні підстави для включення до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу за наслідками звітного податкового року частини суми процентів, сплачених таким платником податку за користування іпотечним житловим кредитом, що визначається статтею 175 Податкового кодексу України.

Адже відповідно до п. 175.1 ст. 175 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платник податку - резидент має право включити до податкової знижки частину суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом, наданим позичальнику в національній або іноземній валютах, фактично сплачених протягом звітного податкового року.

До податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема, квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов’язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання) (п.п. 166.2.1 п. 166.2 ст. 166 ПКУ).

Для підтвердження суми сплачених процентів за користування іпотечним житловим кредитом в обов’язковому порядку мають бути надані платіжні або розрахункові документи, в яких чітко зазначено суму сплачених процентів за користування іпотечним кредитом, та прізвище, ім’я, по - батькові саме платника податку як платника цих процентів.

Питання 7. Яким чином оподатковується ПДФО дохід, отриманий фізичною особою-резидентом від продажу об’єкта нерухомого майна – квартири, яка знаходиться на тимчасово окупованій території ВЕЗ «Крим»?

Відповідь: якщо фізична особа-резидент здійснює продаж об’єкта нерухомого майна – квартири, яка знаходиться на тимчасово окупованій території, відповідно до законодавства України за межами тимчасово окупованої території, то до доходу, отриманого від такого продажу, застосовуватимуться положення ст. 172 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ).

Так, згідно з п. 172.1 ст. 172 ПКУ дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об’єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної ст. 121 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується. 

Умова щодо перебування такого майна у власності платника податку понад три роки не розповсюджується на майно, отримане таким платником у спадщину. 

Відповідно до п. 172.2 ст. 172 ПКУ дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об’єктів нерухомості, зазначених у п. 172.1 ст. 172 ПКУ, або від продажу об’єкта нерухомості, не зазначеного у п. 172.1 ст. 172 ПКУ, підлягає оподаткуванню за ставкою 5 відсотків.

Згідно з ст. 1 Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VIІ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі – Закон № 1207) тимчасово окупована територія України є невід’ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

На тимчасово окупованій території право власності охороняється згідно із законодавством України (п. 1 ст. 11 Закону № 1207). 

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розд. IV Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ), відповідно до п. 162.1 ст. 162 якого платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема фізична особа-резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні і іноземні доходи.

Поняття «резидент» та умови набуття платником податку статусу резидента України визначено п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 ПКУ.

Однак слід врахувати, що п. 26 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ передбачено, що на період дії Закону № 1207 ПКУ застосовується з урахуванням особливостей, визначених Законом України від 12 серпня 2014 року № 1636-VII «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» (далі – Закон № 1636).

Відповідно до абзацу другого п. 5.3 ст. 5 Закону № 1636 фізична особа, яка має податкову адресу (місце проживання на іншій території України ніж територія ВЕЗ «Крим»), прирівнюються з метою оподаткування до резидента.

Згідно з п. 13.1 ст. 13 Закону № 1636 об’єкти права приватної, державної та комунальної власності, що розташовані (знаходяться) на тимчасово окупованій території України, залишаються у власності осіб, які мали такі об’єкти у власності (користуванні) на початок тимчасової окупації.

Крім того, протягом тимчасової окупації не дозволяється здійснення будь-яких правочинів з об’єктами власності, зазначеними у п. 13.1 ст.13 Закону № 1636, якщо їх стороною є особа, яка знаходиться у власності або перебуває під контролем держави-окупанта (п. 13.3 ст. 13 Закону № 1636). 

Статтею 11 Закону № 1207 передбачено гарантування права власності та правовий режим майна на тимчасово окупованій території.

Відповідно до п. 4 ст. 11 Закону № 1207 набуття та припинення права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, здійснюється відповідно до законодавства України за межами тимчасово окупованої території.

На тимчасово окупованій території будь-який правочин щодо нерухомого майна, у тому числі щодо земельних ділянок, вчинений з порушенням вимог Закону № 1207, інших законів України, вважається недійсним з моменту вчинення і не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю (п. 5 ст. 11 Закону № 1207).

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав регулюється Законом України від 11 липня 2004 року № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Порядок оподаткування операцій з продажу (обміну) об’єктів нерухомого майна встановлено ст. 172 ПКУ, згідно з п. 172.1 якої дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об’єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної ст. 121 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III із змінами та доповненнями залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується. 

Умова щодо перебування такого майна у власності платника податку понад три роки не розповсюджується на майно, отримане таким платником у спадщину. 

Відповідно до п. 172.2 ст. 172 ПКУ дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об’єктів нерухомості, зазначених у п. 172.1 ст. 172 ПКУ, або від продажу об’єкта нерухомості, не зазначеного у п. 172.1 ст. 172 ПКУ, підлягає оподаткуванню за ставкою 5 відс., визначеною п. 167.2 ст. 167 ПКУ.

Враховуючи викладене, якщо фізична особа-резидент здійснює продаж об’єкта нерухомого майна – квартири, яка знаходиться на тимчасово окупованій території, відповідно до законодавства України за межами тимчасово окупованої території, то до доходу, отриманого від такого продажу, застосовуватимуться положення ст. 172 ПКУ.

 Питання 8. Який термін повернення ПДФО платнику податку внаслідок застосування права на податкову знижку?

Відповідь: відповідно до п. 179.8 ст.179 розділу IV Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI сума, що має бути повернена платнику податку, зараховується на його банківський рахунок, відкритий у будь-якому комерційному банку, або надсилається поштовим переказом на адресу, зазначену в декларації, протягом 60 календарних днів після надходження такої податкової декларації.

 Питання 9. Чи має право на податкову знижку військовослужбовець, який отримує грошове забезпечення?

Відповідь: військовослужбовець, який отримує грошове забезпечення, не має права на застосування податкової знижки.

Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – ПКУ), який регламентує порядок оподаткування доходів фізичних осіб, у тому числі військовослужбовців, не передбачає звільнення від обкладання податком на доходи фізичних осіб грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями у зв’язку з виконанням обов’язків несення служби, крім сум грошового або майнового утримання чи забезпечення військовослужбовців строкової служби (у тому числі осіб, що проходять альтернативну службу), передбачених законом, які виплачуються з бюджету чи бюджетною установою (п.п. 165.1.10 п. 165.1 ст. 165 ПКУ).

При цьому, згідно з п. 168.5 ст. 168 ПКУ суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв’язку з виконанням обов’язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Відповідно до п.п. 14.1.170 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб’єктами господарювання, – це документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку - резидента у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у випадках, визначених ПКУ.

Заробітна плата – це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом п.п. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 ПКУ.

Порядок застосування податкової знижки передбачений ст. 166 ПКУ.

Згідно з п.п. 166.4.2 п. 166.4 ст. 166 ПКУ передбачено, що загальна сума податкової знижки, нарахована платнику податку в звітному податковому році, не може перевищувати суми річного загального оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого як заробітна плата, зменшена з урахуванням положень п. 164.6 ст. 164 ПКУ.

Враховуючи викладене, військовослужбовець, який отримує грошове забезпечення, не має права на застосування податкової знижки.

Право на податкову знижку має фізична особа, яка є найманою особою, виключно до доходів, одержаних протягом року у вигляді заробітної плати.